» Преса » Оксана Пекун: "У Києві майже кожна відома артистка - стерва"

Минуло п’ять років, як тернопільська співачка Оксана Пекун переїхала до Києва. П’ять років - достатній строк для того, щоб підбити певні підсумки. Яким був цей період київського життя Оксани у творчому й особистому планах? Чи не запишалася ця молода, симпатична жінка, переїхавши до столиці? В один із недавніх Оксаниних приїздів до Тернополя ми розмовляли з нею про те, що відбувалося з тепер вже заслуженою артисткою України впродовж останнього часу.
    
     ...Оксана ніби й не змінилася з пори "приписки" до Тернопільської філармонії: така ж енергійна, дотепна, щира і без того, знаєте, нальоту псевдозірковості, яким страждають деякі наші артисти, і все-таки я запитала, наскільки сама співачка відчуває зміни в собі, з якими рисами характеру попрощалася, а які набула.
    
     - Я справді змінилася, - відповіла Оксана. - Стала сильнішою, практичнішою, серйознішою. Столиця поступово сама змушує людей мінятися. Там не можна розхолоджуватися, якщо бажаєш чогось досягти.
    
     - Як тебе зустріла столиця?
    
     - Перший урок, який я засвоїла у Києві, - треба навчитися захищати своє "я". Життя там - постійний цейтнот. Раніше, коли приїжджала до Києва ще без продюсера, домовленості щодо всіх питань доводилося брати на себе: записи, інтерв’ю, презентації - через це я пройшла і вважаю позитивним досвідом, але самостійною довго бути важко, особливо жінці. А потім з’явився Володя (Володимир Коваленко - продюсер і друг Оксани "по життю" - прим.авт.) і взяв на себе більшу частину обов’язків, які виникають у тандемі "співак-продюсер".
    
     - Відтак і фінансові питання, мабуть, стало вирішувати простіше. Хто у сім’ї "тримає касу"?
    
     - У нас довірливі стосунки у тому, що стосується грошей. Маємо дві скриньки з грошима: одна - моя, друга - Володина, вірніше - наша... (Оксана сміється -прим.авт.). Насправді, оскільки ми живемо однією сім’єю, то обходимося без юридичних "заморочок". Не виключаємо, звичайно, що десь-колись може виникнути ситуація, коли потрібен буде контракт. Тоді ми його укладемо. А так на довірі жити краще - як у сімейному житті, так і в творчому.
    
     - Тому ви й не поспішаєте, як всі "нормальні" люди, до загсу?
    
     - Поки що ні. Штамп у паспорті, на нашу думку, позначається на подальших стосунках подружжя, "гасить" емоції, до чогось зобов’язує - іноді до того, в чому одна людина перед іншою обов’язків не може мати.
    
     - Ти сказала, що стала сильною жінкою. Чи проявилася у тебе при цьому "здорова" столична стервозність?
    
     - А хто така стерва? Давай розшифруємо. Якось моя мама прочитала одне моє інтерв’ю, де я говорила про публічність життя артистів. Я мала на гадці одне, а мама зрозуміла написане по-своєму - що я ледь не жінка легкої поведінки. Просто журналіст так вибудував матеріал, що у читачів мало скластися одне-єдине уявлення - про фривольність артистів. Не розумію, навіщо людям пудрити мізки? Потім я мамі все пояснила, але ж справа в іншому: багато людей після таких публікацій вважають нас вкрай легковажними. Я ж говорила про інше - що артисти завжди на виду, на публіці, тому вони "публічні". А "здорова" стервозність, як ти кажеш, - один з елементів самозахисту артистів. Це вміння постояти за себе, щоб не "розтоптали" і не сіли на голову. У Києві практично кожна відома артистка - "стерва".
    
     - Ти, виходить, також?
    
     - Всі ми іноді є нестерпними. Ігри дорослих людей часто є іграми без правил, а серед творчих натур - і поготів. І все одно я залишаюся м’якою і пухнастою, прощаю тим, хто пліткує про мене...
    
     - Часто таке трапляється?
    
     - Дуже. Під час підготовки до мого сольного концерту у Національному палаці "Україна" (відбувся у листопаді минулого року - прим.авт.) люди, яких я вважала своїми друзями, дуже на мене образилися за те, що не запросила їх для участі в концерті. Але ж концерт був сольний! Ми запропонували виступити в ньому Петі Чорному, Любомиру Чермаку, бо з ними у мене були дуети. Натомість інші образилися, відтак почали обговорювати мене на людях...
    
     - А з ким із співаків продовжуєш жити дружно?
    
     - У нас хороші стосунки з Романом Коповим, Ліною Скачко, дуетом "Світязь", Петею Чорним, Олею Юнаковою. Вони, може, й не є такими суперпопулярними на естраді, зате як люди - добрі і відверті. У Києві співак чим відоміший, тим менше з ним можна поговорити щиро. Багато артистів бояться бути природними. І я, коли спілкуюся з "прославленими і зірковими", кусаю себе останнім часом за язика, бо у перші роки життя в Києві моя відвертість зіграла зі мною злі жарти. Не відразу я зрозуміла, що "досвідчені" артисти не хочуть розкриватися одне перед одним, бо остерігаються пліток і пересудів - неодмінних супутників життя "зірок". Тепер вже й сама навчилася, спілкуючись із колегами, не говорити зайвого, не вихлюпувати емоцій. А спочатку була дуже відкритою. У нас не переводилися гості - вони приходили на налисники, вареники, деруни, борщик... Потім до мене почали доходити дивні відгуки про ці гостини, поповзли якісь дикі чутки, трактування. Зараз я двері відчиняю не перед усіма.
    
     - Квартиру ви ще не поміняли?
    
     - Квартира та ж - однокімнатна, гарненька, затишна.
    
     - Свою донечку Лідусю не забираєш до Києва?
    
     - Вона дуже хоче, просто мріє, але доки ми не вирішимо квартирне питання, донька ще побуде у Тернополі з бабусею. Житлоплоща у Києві - дороге задоволення. У нас з Володею був вибір - купити трикімнатну квартиру або зробити сольний концерт в палаці "Україна". Ми вибрали друге, але я зовсім не шкодую. Мені потрібно було довести, що можу зробити щось красиве і грандіозне - і я це зробила! Тепер будемо думати про приземлене.
    
     - Оксано, ходять чутки, що до тебе Павло Зібров "не рівно" дихає, заграє при зустрічах…
    
     - Я взагалі-то вільна і незалежна, як Україна, але якщо до мене залицяються такі чоловіки, як Зібров, то... Між артистами це, між іншим, свята справа - пококетувати. Павло - симпатичний чоловік, дотепний. Ми наші взаємні симпатії, зустрічаючись, не приховуємо, але не більше за те. Та й, з іншого боку, що ж мені - вовком зиркати, якщо якийсь чоловік до мене всміхнеться? Пофліртувати я люблю...
    
     - Якби один з еротичних журналів запропонував тобі знятися в оголеному чи напівоголеному вигляді, погодилася б?
    
     - У напівоголеному - так!
    
     - А які подарунки ти любиш отримувати?
    
     - Люблю незвичайні подарунки! Щось оригінальне, але не обов’язково дороге. З такими маленькими дрібничками вміє підгадати Володя. Ну, і, як будь-яка жінка, люблю, звичайно, розкішні презенти. Командир одного з військових підрозділів, наприклад, із симпатії подарував мені справжню гармату! Але де ж її у Києві тримати?..
    
     - В руки яких композиторів ти сміливо віддаєшся, розраховуючи на пісню, що стане стовідсотковим хітом?
    
     - Гарні пісні пише мені Юрій Рибчинський, Олександр Злотник. Зараз також співпрацюємо з Олегом Макаревичем, який ретельно стежить за моїм репертуаром. Олег, до речі, написав одну з останніх пісень - "Білий танець" - для Софії Ротару.
    
     - У Києві тебе впізнають на вулицях?
    
     - Впізнають мене тепер частенько, і це тішить - недарма, значить, стараюся. Підходять люди, запитують про щось, просять автограф - все, як годиться. Ходжу спокійно по магазинах, правда, - не продуктових, закупівлями до холодильника у нас займається Володя.
    
     - І на кухні він теж, звичайно, сам порається...
    
     - А це вже ні! Володя може більш-менш нормально заварити хіба що чай. На кухні господиня я, і він ще жодного разу проти цього не протестував.
    
     - Чи маєш якісь комплекси?
    
     - Один! Мені весь час здається, що я недостатньо струнка. Вперше закохавшись у сьомому класі, я дуже страждала - здавалося, немає взаємності саме через повноту, бо була справді пухкенька. Зараз ніби у формі, але сумніви час від часу виникають: а раптом щось "не те"? Це - комплекс.
    
     - На які подвиги ти готова заради того, щоб бути стрункою?
    
     - Майже не їм хліба, зовсім не вживаю картоплі, макаронних виробів, обмежую себе в солодкому. Можу з’їсти маленький шматочок шоколаду - щоб голова краще працювала. А взагалі найліпша дієта - їсти мало!!!
    
     - Чим новеньким потішиш нас найближчим часом?
    
     - Звичайно, новими піснями. Ще чотири-п’ять нових хітів - і десь на початку осені буде готовий новий альбом. Як він буде називатися? Побачимо... Головне, щоб пісні були до душі як мені, так і моїм шанувальникам.

Джерело: газета "Місто"
Дата: 20.06.2003